На Липовечинні в мальовничому селі Нападівка, на початку літа 1 червня 1986 року, народився світленький, як сонечко (це прізвисько пристане на все життя) Андрій, молодший син багатодітної родини. Мав 5 сестер і 2 брати. Всі дитячі і юнацькі роки пройшли в рідному селі. З дитинства ріс спокійним, веселим і добрим хлопчиком. Захоплювався риболовлею, футболом. 

Навчався спочатку у Нападівській школі, згодом у Липовецькій школі №3. Після школи працював з старшим братом в Києві: будівельником. Цю професію вирішив обрати на все життя. Отримав фах у Державному вищому навчальному закладі "Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну".                             

Мріяв також побудувати свою сім'ю. Ще з юнацьких років захопився дівчиною Таньою, з якою у 2008 році поєднали долі. Мав сина Артема і донечку Полінку. Разом з сім'єю проживали в Вінниці. 

Проживав  щасливе життя. Ростив дітей, займався улюбленою справою.

Під час повномасштабного вторгнення в Україну, 28.02.2022 р. взяв повістку, стояв з односельчанами  в ТРО в своєму селі. 

10.08.2023 був мобілізований, проходив навчання в Україні, згодом був направлений до Великобританії на навчання. 26.09.2023 р. прибувши в Україну почав нести службу в Запоріжжі, в 71 окремій єгерській бригаді Десантно - штурмових військ ЗСУ. Був відданий службі, надійною опорою для своїх побратимів, адже завжди був надійною опорою для всіх!